Я втікаю від себе нівчому невинен
навколо пустеля- туди я полину
я нестав нічиїм другом ворогом коханим
навколо мене примарні лиш тумани
і ніхто не впізнає навіть глянувши в очі
невпізнаєш і ти адже я цього не хочу
я тікаю від усіх в ті примарні країни
пам"ятаючи що серцем ти до мене линеш
бо ніхто я тепер і тобі не зрозуміти
вранці не підіймеш ти з підлоги в"ялі квіти
я забув тепер усе я забув усіх зто проти
ти усе що я маю - я немаю нічого
в мене є цілий світ- під ногами лиш дорога
але цим не скористаюсь -не піду до свого Бога
незнаю твого імені але вже тебе кохаю
в спразі пустелі я поволі помираю
бачу світло навколо все вже вмерло
але я ще тут заберу ці мертві перли
заберу ці перли тільки щоб тобі віддати
бачать зорі в темнім небі що я ще хотів сказати
Ти можливо не збагнеш лише здасться тобі
що когось незвичного ти бачила в юрбі
коли простягне жебрак тобі каміння у долонях
ти не знатимеш що я гину в муках агонії
Саме тому є вмене ти саме тому що тільки ти
незнаєш нічого
я віддам тобі перлини непитатимеш для кого
і ти скажеш "Пробач" але вже буде пізно
наші шляхи стежини підуть тоді нарізно
і ніхто ніхто не зможе навіть бог не допоможе
їх поєднати знов...
та можливо я забув що має значити любов....
добавлено спустя 3 часа:
Some kind of newly fashionable shitty...
I suppose.
[вірш]-Втікач pHOENIX
Модератор: Noxer
