[рассказ] Aelin - Реінкарнація осені

Літо здригається всім своїм гаряче-зеленим тілом, намагається потихеньку виплюнути зі своєї піхви доньку, старшу за неї саму. Із кожною вдалою переймою ставало все холодніше, немов літо народжувало новий, нікому невідомий крижаний вітер.
Осінь оманлива. Спочатку освітить все ще лагідними променями згасаючого сонця, сміючись шубовснить тебе у морське тіло (яке вже не лоскотить теплом кожну клітинку розжареного організму), огорне пістрявою палітрою невідомого і забутого митця; а потім голими руками заціпенілих дерев здавить тебе з усіх сторін, стиснувши ці страшні обійми, встромить в тебе жовтогарячу голку з краплиною ейфорії на кінчику, але не віддасть весь еліксир. Тебе буде ковбасити, ламати, кидати, плющити, але ця різнокольорова потвора не буде виявляти ані трохи милосердя до твого скаліченого тіла.
Вона буде непомітно – нитка за ниткою, крапля за краплею, нерв за нервом – витягувати з тебе залишки душі. І ти, неначе навіжений, будеш кружляти вулицями, танцюючи танго та сальсу з барвистим листям, будеш зливати свої потворні та жахливі сни у нещасну подушку, будеш холодними безмісячними ночами пити горячу каву та холодну горілку, будеш гріти руки до опіків біля маленької свічечки, будеш штрикати руки кетаміном та трамадолом (щоб вставило), а потім розтинати їх казна-скільки разів за вечір (щоб попустило).
Білку втягнули у пологи Літа. Вона вже 19 років намагається вдало перерізати пуповину і звільнити Осінь, але… Саме за це Білка не любить її.
Серце розпливається прозорою плямою і зливається з райдужними краплями прохолодно-байдужого моря, яке намагається дістатись оголених ніг Білки. На електричних дротах ластівки під керівництвом ключа-грака виконують забутий осінній блюз. Вдалий акомпанемент до Білкового кататанічного ступору. Вона в павутинні власних спогадів, мрій, роздумів. Треба тільки смикнути за одну ниточку – і за нею будуть смикатись и танцювати усі інші учасники цього осіннього колективу.
…Білка з Птахом вночі на морському піску. Коло них маленькі вогники, а подалі ліхтарі та прожектори. Десь грає гучна музика. Білку розриває, вона тягнеться до Птаха…
…Другий слайд – Білка з Птахом у скуйовдженому ліжку. Обидва у стані легкого сп`яніння. Білка зараз з двома чоловіками: Птах зверху, цілує її шию, Алекс забрав всі думки в цю неіснуючу мить неіснуючої насолоди. Добре, що Птах не цілує щоки. Вони вологі та солоні…
…Зміна слайду: зима, залита ліхтаревим світлом вулиця з кількома лавками. На одній руда дівчина і високий хлопець. Обидва палять, тільки у рудої трохи трусяться пальці. Ліва рука у неї погано згинається в зап`ясті, фіньки не завжди вдало приховують від сторонніх очей її свіжо розтяті венки…
…Клац! Птах погано тримається вертикально, у Білки перед очима безліч незнайомого люду. Всі різнокольорові, неначе першоквітневі ляльки на маскараді, тільки Білка і Птах чорно-білі. Білка кричить, ридає, Птах сидить, опустивши спорожнілі очі до запльованого асфальту. Вереск автомобілів, штовхання одурілого натовпу, прискорена швидкість. Білка убігає, Птах намагається її наздогнати…джжжу… Вирубається світло, проектор гасне…
Прохолодна хвиля все ж таки дісталась Білкових ніг і з цього приводу радісно хлюпотить об каміння, плюючись сірою брудною піною. Ще тепле сонце сідає за спинами блюзових ластівок, яких так і не визвав ніхто на біс.
Серце Білки розсипалось на маленькі кришталеві друзки, і тепер вони загубились у піску, і грайлива хвиля одразу хижо кинулась на цю здобич. Спіймала й всадила собі на спину сльозу одна вія. Її так часто необережно підпалювали сірниками, запальничками, сигаретами… Білка ледь помітила, що сльозинка перетворилась на птаха і зірвалась у вогке, прохолодне та прозоре небо, відлітаючи на теплий південь. Назавжди…

Люблю осень...очень красиво, гладко, но ярко описано...*хлопаю в лодоши)
Маленькое замечание - слова типа "плющит, колбасит" не очень-то ложатся в певучий чистый литературный украинский

после твоего рассказа я поняла,что меня душит осень.
но душит она меня не с проста...
за рассказ - хлопаю в ладоши та знімаю капелюха.)

Алла
Зубная_Фея
Спасибо, любимые девчонки! А на счёт слов-паразитов... Хотелось передать всю живость языка.... Они ведь тоже имеют право на существование