Обійми дощу
Додано: 27 січня 2011 16:10
Обійми Дощу - Киевская группа, в творчестве которой совмещены элементы таких стилей как прогрессивный рок, неоклассика и дум-метал. Грусть и лиричность, поэзия и атмосферность музыки способны проникнуть в самую глубину сердца.
Рецензия Сергея Калугина.
Прошу любить и жаловать, наши украинские братья по разуму, группа "Обiйми Дощу".
http://rain.in.ua/ru.html
Русскому уху чудится в этом названии "Обними дочку", вот и фиг вы угадали. На самом деле "Обiйми Дощу" - это "Объятия Дождя". Или, может "В объятиях дождя", не знаю. Я давно так не балдел, слушая музыку. Обязательно куплю альбом, чего и вам желаю.
Много общего с нами - ребята тоже пытаются соединять арпеджированную акустику с жу-жу, тяготеют к симфонической грандиозности, любят разрастаться от предельно камерного звучания до циклопических масштабов, море скрипок, в общем - красотишша. И ещё одна общая черта - как и мы, украинская группа не стесняется отвоёвывать территории, казалось бы давно и прочно захваченные эстрадой.
Мы в последние альбомы напихали море магомаевщины, юзали подходы, характерные для советской киномузыки, в общем "Два капитана" форева. А "Обiйми Дощу" положили в основу сопливую хохляцкую эстрадную песню гнатюковского разливу, заквасили её с doom-metal , обсимфонячили и получили на выходе подлинную трагедию и подлинное искусство.Супер.Для дебютника - вдвойне супер.
Критиковать почти не за что. Если и есть недостатки в исполнении, качестве инструментов и сигналов - то всё компенсировано грамотным сведением. Мне ничего не мешало слушать суть, слушать музыку. Это не значит, что я не слышу проколов, это значит, что всё сделано так, что мне на них глубоко наплевать, ибо я захвачен происходящим фактом искусства. Гармония достигнута, а это главное. Музыка хлещет.
Главное - музыка обалденная. Качайте и наслаждайтесь.И обязательно купите диск.
Вігук Святослава Вакарчука
Саме ця група мені здається самобутньою, вона сподобалась мені найбільше. У вокаліста поставлений, я б навіть сказав, дещо оперний голос, який місцями навіть трішки переграє. Та взагалі мені дуже подобається як він співає і як тексти складаються з мелодіями. Першу пісню, яка називається «Дорогою Вічності» я слухав як композитор, і як композитор дуже добре розумію цю музику. Вона близька мені й десь нагадує те, що я роблю або хотів би робити – можливо, саме тому вона мене зацікавила. Не можу багато говорити про аранжування, тому що вони, як це зазвичай є у поп-рок музиці, направлені на те, щоб відтінити музику, вокал і слова. Мені здається, єдине, чого не вистачає – це співати більш розслаблено, не ставитись до голосу аж занадто патетично, може навіть додати трохи іронії. Взагалі ж мені здається, що це доросла серйозна музика. Я дуже хотів би послухати вас вживу, якби ви запросили мене на концерт
http://vkontakte.ru/club1265486
http://rain.in.ua
Рецензия Сергея Калугина.
Прошу любить и жаловать, наши украинские братья по разуму, группа "Обiйми Дощу".
http://rain.in.ua/ru.html
Русскому уху чудится в этом названии "Обними дочку", вот и фиг вы угадали. На самом деле "Обiйми Дощу" - это "Объятия Дождя". Или, может "В объятиях дождя", не знаю. Я давно так не балдел, слушая музыку. Обязательно куплю альбом, чего и вам желаю.
Много общего с нами - ребята тоже пытаются соединять арпеджированную акустику с жу-жу, тяготеют к симфонической грандиозности, любят разрастаться от предельно камерного звучания до циклопических масштабов, море скрипок, в общем - красотишша. И ещё одна общая черта - как и мы, украинская группа не стесняется отвоёвывать территории, казалось бы давно и прочно захваченные эстрадой.
Мы в последние альбомы напихали море магомаевщины, юзали подходы, характерные для советской киномузыки, в общем "Два капитана" форева. А "Обiйми Дощу" положили в основу сопливую хохляцкую эстрадную песню гнатюковского разливу, заквасили её с doom-metal , обсимфонячили и получили на выходе подлинную трагедию и подлинное искусство.Супер.Для дебютника - вдвойне супер.
Критиковать почти не за что. Если и есть недостатки в исполнении, качестве инструментов и сигналов - то всё компенсировано грамотным сведением. Мне ничего не мешало слушать суть, слушать музыку. Это не значит, что я не слышу проколов, это значит, что всё сделано так, что мне на них глубоко наплевать, ибо я захвачен происходящим фактом искусства. Гармония достигнута, а это главное. Музыка хлещет.
Главное - музыка обалденная. Качайте и наслаждайтесь.И обязательно купите диск.
Вігук Святослава Вакарчука
Саме ця група мені здається самобутньою, вона сподобалась мені найбільше. У вокаліста поставлений, я б навіть сказав, дещо оперний голос, який місцями навіть трішки переграє. Та взагалі мені дуже подобається як він співає і як тексти складаються з мелодіями. Першу пісню, яка називається «Дорогою Вічності» я слухав як композитор, і як композитор дуже добре розумію цю музику. Вона близька мені й десь нагадує те, що я роблю або хотів би робити – можливо, саме тому вона мене зацікавила. Не можу багато говорити про аранжування, тому що вони, як це зазвичай є у поп-рок музиці, направлені на те, щоб відтінити музику, вокал і слова. Мені здається, єдине, чого не вистачає – це співати більш розслаблено, не ставитись до голосу аж занадто патетично, може навіть додати трохи іронії. Взагалі ж мені здається, що це доросла серйозна музика. Я дуже хотів би послухати вас вживу, якби ви запросили мене на концерт
http://vkontakte.ru/club1265486
http://rain.in.ua
