[Стихи, очерки, рассказы] Clayde

Модератор: Noxer

Аватар користувача
Аделаида
Повідомлень: 1193
З нами з: 13 лютого 2008 21:27
Звідки: город, который ты видишь во сне

Повідомлення Аделаида »

Автор, ты серьезно??? 8O 8O 8O
Где описание внутричерепных осложнений, где пункции пахухи, трепанации черепа, консилииумы, ночи в реанимации, КТ в конце то концов?
"поздняя стадия гайморита, не заметили на снимке…" Стадии гайморита в студию! Моровая общественность жаждет лицезреть сие ноу-хау...

Стыд и позор вам, молодой человек! Гайморит канешно дело не шуточное, но если вы хотите писать сценарии к 10-му сезону Хаус МД, то надо бы получше изучить предмет.
Make love, not war ^_^
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

Повідомлення Clayde »

Давай построим мир, создадим уют.
Кто будет лишний - построятся, уйдут.
Здесь не будет матов, вранья и дураков.
Из каждой щели будет странствовать любовь.

И пусть дожди и снег порою будут в нем,
Нас не собьют с пути, ведь мы уже вдвоем.
Сварочным швом соединены сердца.
Страдания и боли мы отгребли сполна.

Мы оба натерпелись, все, пришла пора.
Подноси цемент - начнем все с чистого листа.
Да, это не просто, ты уж под напрягись.
Разрушать не сложно, созиданию обучись.

А если станет зябко, окутает печаль -
Я укрою пледом, запарю теплый чай.
Я твоя опора, в ты моя звезда,
Давай построим мир, ведь я люблю тебя.

Добавлено спустя 9 минут 23 секунды:
Аделаида писав:Автор, ты серьезно??? 8O 8O 8O
Где описание внутричерепных осложнений, где пункции пахухи, трепанации черепа, консилииумы, ночи в реанимации, КТ в конце то концов?
"поздняя стадия гайморита, не заметили на снимке…" Стадии гайморита в студию! Моровая общественность жаждет лицезреть сие ноу-хау...

Стыд и позор вам, молодой человек! Гайморит канешно дело не шуточное, но если вы хотите писать сценарии к 10-му сезону Хаус МД, то надо бы получше изучить предмет.
Приношу свои сердечные извинения, что осмелился выложить сей бред на всеобщие осмотрение. Это просто полет раненой души, тем более что я на себе пережил каково это лежать в больнице в ЛОР отделении. А то что на снимке не заметили, под черпнул из личной ситуации. На снимке не заметили, что пошли осложнения в верхних лобных пазухах, благо, один врач, для верности сказал седлать снимок в профиль, там и обнаружились те самые осложнения.
La Vida No Vale Nada
Вилли Вонка
Повідомлень: 317
З нами з: 05 липня 2006 23:27

Повідомлення Вилли Вонка »

Clayde писав:под черпнул
Это многое объясняет :cyclopsani:
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

Повідомлення Clayde »

Вилли Вонка писав:
Clayde писав:под черпнул
Это многое объясняет :cyclopsani:
да уж, грамотности мне не хватает, я над этим работаю
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

Повідомлення Clayde »

Дівчино Весна
Прийди до мене увісні
Дівчино Весна
Мене до себе пригорни

Твої ясні очі
То далекі зорі в небесах
Голос твій тонкий
То співають пташки у лісах

Обійми мене
Я так втомився без тепла
Розкажи мені
З якої квіточки ти розцвіла?

Чекаю ніч
Чекаю на побачення з тобою
Твої вуста
Поцілувати хочу знову

Дівчно весна
Розпустись мільярдами цвітінь
Даруюй любов
Кохання й миру дай усім
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

GONZO: Бумажное Изнасилование

Повідомлення Clayde »

Ничто так не выматывает, как бюрократическая волокита. Приписки, вписки, ментовские участки, военкоматы, налоговые, паспортные столы, и другие подобные конторы, в которых мне доводилось бывать чаще, чем прихожанам в церкви.
Стены, которые впитали в себя всю боль и усталость очередей, сдавливаются, давят тебя по обе стороны. Вот, твои плечи уже чувствуют налипший слой всей этой злобы, грязи, сплетней, унижений…. Эти бумажные демоны выпьют из тебя все соки. Они выкручивают тебе суставы, вырывают ногти; ты кричишь немым криком от боли и отчаяния, этот глухой стон эхом хлещется об стенки твоей души, он отражается в твоих глазах…. Служащие не причиняют тебе физической боли, но когда ты выходишь из очередной конторы, такое впечатление, словно тебя пропустили через мясорубку. За полдня торчания в очередях в ожидании бумажного изнасилования устаешь больше, чем когда работал на заработках по 12 часов в день. Я истощен. Хочется сладкого, горячего чая и, что бы родная женщина обняла за уставшие плечи и сказала своим мягким голосом: «Ну, скажи, что тебя тревожит? Где у тебя болит?»
Но ничего такого нет. Только ледяной ветер пронизывающий тебя сквозь поношенное пальтишко, залезающий в карманы, где спрятались тонкие пальцы, и высасывает из тебя ничтожную толику тепла, что пульсирует в области груди; кусает твои обескровленные пальцы. Что бы не сломаться я отключаю отработанные части мозга. Я перехожу на аварийное питание, направляю энергию только на жизненно важные механизмы. Мозг не думает, ноги идут на автомате как можно дальше от этой двери. Спотыкаюсь, трудно поднимать ноги. Глаза уперлись в тротуар и ничего не видят. Я словно в тумане, где ничего нет, нужно идти, нужно заставить себя сделать шаг, иначе – конец, туман густеет…
Три часа назад через этот порог шагнул человек, который был уверен в себе, смело глядел вдаль, был полон сил и надежд.
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

Повідомлення Clayde »

Якщо знайду тебе, кохана,
Я затанцюю свій танок.
Любов відчую хоч разок
І буде в нас велика хата.

На тебе я і полишу,
І в інщі відійду світи
Залишу сповідь найгарнішу
"Були на світі я і ти".

Добавлено спустя 5 минут 2 секунды:
Ржавый трамвай
Ржавый трамвай распахни свою дверь.
Ржавый трамвай - раненный зверь.
Чрево твое набито битком,
Усталостью, страхом и скованным злом.

Святой Гавриил протянет билет.
Искрят провода - божественный свет.
Кружиться зима сквозь призму стекла.
Звенят не колеса, а колокола.

Ржавый трамвай увези меня в рай.
Сияньем неона тьму разгоняй.
Чрево твое меня поглотит,
И старая рана уже не болит.

Ржавый трамвай - спасенье в ночи,
Ничего не делай - сиди и молчи.
Кого ждут дела, а кого и супруг,
Конечная станция - замкнутый круг.
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

Сказка Валентина

Повідомлення Clayde »

Одного разу один хлопчик якось заблукав у лісі. Чи то відстав від гурту, чи може задалеко від табору відійшов, це не має особливого значення. Перше, що він відчув, коли втратив орієнтири і освідомив, що загубився – був страх. Він розливався холодною, липкою, мерзотною хвилею, яка поступово огортала все його тіло. Від нігтів на пальцях ноги, до кінчиків волосків на голові. Хлопець відчував страх, але не піддавався йому. Допоки ти дієш, поки думаєш та працюєш – відчаю немає місця в твоїй душі, гадав він. Головне рухатись, головне йти, вперед, будь що, і я знайду вихід; напнуся на дорогу, стежку, чи може на людину. Треба кричати, боротися, крок за кроком, і я зможу. І він кричав, йшов, біг, жбурляв гілля і листя, говорив сам до себе, до дерев і у простір, сидів, стояв, і знову йшов, біг, кричав…
Наближалась ніч, небо втрачало контрастність та яскравість барв. Темрява насувалась на нього з усіх сторін. Легка денна прохолода змінилася на морозне дихання ночі. Наш герой втомився, геть вибився із сил. Ніч була така щільна й темна, що можна було ножем різати її на шматки Він сидів на пеньку і дивився у непроглядну ніч. Хотілося плакати. Та іще дещо, дуже цікаве відчуття – хотілося сміятися. Чому саме у такій ситуації? І не знати що його плакати, чи сміятися. Живіт з голову в’язався чудернадськими вузлами, пальці деревеніли на холоді, з рота йшов пар. Думок не було. Хотілося спати. І він заснув.
Щось його збудило. Якесь шарудіння. Хлопчик відкрив очі. Темряви не було. Сріблясті промені повного місяця струменіли повз чорну крону мовчазних дерев. До нього наближався змій. Великий змій. Його тулуб щезав десь у заростях чагарнику і кущів, тому не можна було сказати де кінчається його довге тіло. Голова була розміром з людську. Змій зупинився навпроти хлопця і деякий час дивився своїми мудрими жовтими очима в очі хлопця.
- Що таке, хлопче? - мовив змій.
- Мені холодно. – пробубнив хлоп`я.
- Я принесу тобі теплу ковдру із річного туману.
- Я хочу пити і їсти.
- Я принесу тобі живильного супу із роси та ряски.
- Хто ти?
- Я Змій.
З цими словами Змій розвернувся і зашуршав в дрімучі нетрі лісу. Хлопець знов задрімав. Але не на довго. Він прокинувся від почуття, ніби хтось на нього пильно вдивлявся. То був Змій, все так само дивлячись навпроти хлопця. Біля нього була білосніжна ковдра з річного туману і дивна тарілка з пелюстків латаття, у якій був той самий рясний суп із роси. Хлопчина кволо підвівся, та вдяг на себе дивну напівпрозору білосніжну одежину. Йому одразу стало м’яко і комфортно. Відчуття холоду не було, проте не було і відчуття тепла. Потім він випив суп з ряски і роси. Голод та спрага зникли разом з болем у животі. Але ситості також не було. Срібло місяця заливало темні лісні прогалини. Було легко, комфортно і вільно. Наче він став як те дерево, чи білка – повноправна частинка цього лісу.
- А тепер, скажи-но мені, хлопче, що ти робиш у моєму лісі, та ще у такий час? – Питав Змій.
Низький, глибокий та шиплячий голос Змія звучав дуже дивно у вухах Хлопця. І звикнути до нього одразу було важко. Тому деякий час хлопець мовчав, намагаючись зрозуміти, що це таке і що від нього хочуть.
- Я заблукав.
- Ходім. – мовив Змій і ковзнув по пожухлій листві.
- Ти відведеш мене додому?
- Можна і так сказати.
Вони прийшли на галявину на пагорбі. Усе було у місячному сріблі. Ось так, звичайний місяць звичайну галявину перетворює на містичну феєрію.
- Нам на гору. – Мовив Змій і показав головою до місяця.
- Ми ж вже на горі. – Трохи здивовано відповідав Хлопчик.
Змій озирнувся до нього і, ніби щось подібне до усмішки промайнуло на його зміїному обличчі. Роздвоєний язичок худко шпурнув по морді і в ту ж мить заховався назад. Він впевнено поповз на саму гору, і у якийсь момент його тулуб відірвався од землі.
- Ось так, іди по місячній стежці. – казав Змій.
Чомусь не було сумнівів і невпевненості. Якийсь момент, і хлопець стояв над землею в кілька кроків. Озирнувшись, він побачив свою тінь на сріблястій галявині і довжелезній тулуб Змія, який перетинав усю галявину і зникав десь у густих лісових хащах.
- Дивно все це. Та все ж пішли. – Сказав Хлопчик.
Земля під ногами хлопця була схожа на розгорнуту величезну мапу. Оно там невеликим клаптиком розкинувся їхній ліс. Жилки річок грайливо струменіли у місячному сяйві. Чарівними вогниками поблискували містечка. Яскравими вогнями гомоніли мегаполіси. Ніч панувала над усіма і всім.
- Змій, а ти хто? – Питав хлоп`я.
- Я, такий як і ти, як і будь хто. Колись я знав любов, знав сум, радів і журився, працював і вчився, бив байдики, мандрував і споглядав цей світ, і от тепер я Змій. Я володію морем і лісом, пустелею и горою. Маю жовте око, яке пильно стежить, за такими як ти, мандрівниками, шукачами, і шкідниками, і у мене є свої обов’язки. Я повинен супроводжувати тебе.
- Додому?
- Так, додому, якщо вважати, що весь неосяжний всесвіт і є твоя домівка і ти лише частинка його, а може і частинки, проте невід’ємні і дуже важливі. Як усі мандрівники і шукачі, все одно повернетесь своїх домів. Рано чи пізно.
Для Хлопця це було дуже дивно, проте в той же час так просто і зрозуміло. Він озирнувся і подивився на обрій. Там у далечі, маярів світанок. Обрій світився золотою скобою, але навкруги, куди вистачало ока, була суцільна пітьма, з вогниками міст і зірок.
- Дивина – ніби зорі віддзеркалюються у калюжі .
- Всесвіт сам по собі дивовижний, величній і сповнений великої любові, навіть у руйнуванні, бо то є початок здійснення. Всесвіт – то є людина.
- Але ж чому людина коїть стільки лиха?
- Бо не може збагнути свого Всесвіту.
Хлопець з цікавістю розглядав усе довкола:
- Твій тулуб, такий довгий, он аж за обрій простягається, чи є у нього кінець?
- Нема кінця, бо кінець то є початок.
- То це виходить, твоя голова – це кінець твого хвоста? ¬¬¬– посміхнувся хлоп`я.
Змій по зміїному облизнувся:
- Нічого ніколи не кінчається, – просто переходить в іншу форму. Так ясніше?
- Та це й так зрозуміло. Ми ще довго будемо чергикати у просторі?
- Вже майже прийшли.
Раптом хлопець зупинився у розгубленості.
- Що таке, хлопче? – запитав Змій.
- Я залишив матір одну. Щось мені порожньо на душі від цієї думки.
- Так, і я такий же. Залишив свою матір одну. Я досі пам’ятаю її сумні мудрі очі. Її мудрі сині очі, повні розуміння і суму. Вони завжди будуть у моєму серці. Ми кидаємось у різні сторони, щось шукаємо, достовірно самі не знаємо що, скитаємось по світі, як загублені діти в пітьмі, зовсім забувши про своїх матерів. Одиноких, стурбованих, а інколи і забутих. Але вони все розуміють і приймають свою долю з відкритими обіймами. Йди, роби що хочеш. Вони з розумінням відпускають своїх діточок у роздмуханий вир життя.
Хлопець стояв на місці, твердо і прямо дивлячись на Змія
- Я залишив матір одну! Я залишив її. Я повинен повернутися! Я не можу піти отак, не можу залишити її зараз. Я залишив її…
- Якщо ти не помітив, – мовив Змій. – я тебе не тримаю. – Його низький шиплячий голос розстилався у вакуумі космосу. Він востаннє по зміїному облизнувся роздвоєним язичком. – До зустрічі.
Його Знайшли рятувальники в передсвітанковий час. Вони знають своє діло. Знають ціну людського життя, тому працювали всю ніч не покладаючи рук. Може діло пішло б хутчіш, якби Хлопець з усією впертістю і волею до життя не прямував у протилежному напрямку їх пошуків.
- Бувай, Змій. – мовив Хлопчик тремтячим слабким голосом.
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Clayde
Повідомлень: 45
З нами з: 12 вересня 2010 11:40
Звідки: Kherson
Контактна інформація:

СЛАВА ТЕРМОДИНАМИКЕ!

Повідомлення Clayde »

СЛАВА УТЮГУ!

СЛАВА ТЕРМОДИНАМИКЕ!

Друзья! мы все находимся под властью утюгов! Нет, я серьезно! Вы только задумайтесь!

Мы всегда гладим нашу одежду, даже когда это и не сильно нужно! А все из-за того, что современные электричесские утюги насыщают одежду отрицательно-заряженными ионами. Потом эти ионы попадают в кожу через поры! А далее в кровь и в мозг! И так мы становимся подвластны утюгам!

Я же предлагаю альтернативный вариант развития и приближения к Господу!
я долго искал истину! Искал ее в лесах и пустынях, но она оказалась . . . . в ТЕРМОДИНАМИКЕ!

Друзья! Настало время великих перемен, мы все вместе может прийти к господу, изучая и практикую святые законы термодинамики!
Вся суть энергообмена вселенной и структура мироздания тайно сокрыты в сих трактатах!
Так возьмемся же заруки, друзья! Заклинаю я Вас своей Надеждой и добродетелью!
и снизим к минимуму энтальпию в наших сердцах!
Да при будят с вами Святой Отец Карно и его Пророк Отец Ренкин!
Приходите на мои занятия о познании таинств энергообмена как в природе, так и в душах человеческих!
Вместе мы преодолеем вселенский говнодуй, и благодаря истинным знаниям спасем человечество!
Слава Термодинамике!

З.Ы. Стоимость занятий составляет 200 грн. Ведь уже всем давно не секрет, что деньги это энергия. Впитывая информативную энергию, вы обмениваетесь финасовой энеригией, а ведь энергообмен - одно из функциональных составляющих существования жизненной энергии! Тем более, все что вы отдадите, вернется к вам в разы больше. В этом и состоит суть энергообмена!
Да прибудет с вами постоянная газовая составляющая.
Во Имя Изохорды, Изотермы, И адиабаты.
Да хранит вас всех энтрапия!
Аминь!
La Vida No Vale Nada
Аватар користувача
Darki
Повідомлень: 6
З нами з: 16 жовтня 2017 12:22
Звідки: Одесса
Контактна інформація:

Повідомлення Darki »

Мне понравилось) Пиши еще :thumbup:
Incedo per ignes
Відповісти